Психоактивні речовини (ПАР) — речовини, що спричиняють звикання та/або залежність за умов систематичного вживання. До психоактивних речовин належать алкоголь, тютюн,  наркотичні речовини, окремі лікарські та інші засоби.

Психоактивні речовини можна поділити на опіоїди, стимулятори, галюциногени, канабіноїди, снодійно-седативні речовини, інгалянти. ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення.

Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:

·         сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;

·         порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;

·         поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;

·         ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;

·         поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;

·         вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.

Чому деякі люди стають залежними від ПАР, а інші — ні?

Передбачити, чи стане людина залежною від наркотиків, неможливо. Частина людей може вживати ПАР певний час і не мати залежності. У інших залежність розвивається дуже швидко, буквально після першого вживання. На формування залежності впливає багато чинників, і що більше факторів ризику має людина, то більша ймовірність того, що прийом наркотиків може призвести до залежності.

Фактори ризику, що впливають на формування залежності, можна розділити на кілька груп.

1. Біологічні. Гени, з якими народжується людина, відіграють значну роль у формуванні залежності. Окрім того, мають значення стать, етнічна приналежність і наявність супутніх психічних захворювань (депресія, тривожні розлади тощо). Зокрема, особи, які мають інші психічні захворювання, більш схильні до формування залежності від ПАР.

2. Соціальні. Оточення людини, особливості сімейних стосунків (передусім дітей з батьками), друзі, економічне положення і загальний рівень добробуту впливають на ризики початку вживання наркотиків та формування залежності. Такі фактори, як фізичне, сексуальне і психологічне насильство, життя в умовах постійного стресу, утиски з боку сім’ї, можуть значно збільшити ймовірність початку вживання наркотиків і подальшої залежності від них.

3. Еволюційні. Генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи наркозалежності. Вживання наркотиків у будь-якому віці може призвести до залежності, але що раніше воно починається, то більша ймовірність переростання його у залежність. Особливо це стосується підлітків: області їхнього мозку, що контролюють прийняття рішень, судження і самоконтроль, ще розвиваються, тож підлітки можуть бути особливо схильними до ризикованої поведінки, зокрема вживання наркотиків.

Розрізняють кілька етапів розвитку наркозалежності.

 Спочатку з’являється імпульсивний потяг до прийому ПАР, який більшою мірою асоціюється з позитивними переживаннями (ейфорія, відчуття психічного та фізичного комфорту, почуття задоволення), проте згодом починає переважати компульсивний потяг, пов’язаний, головно, з потребою усунути негативні переживання (дисфорія, почуття дискомфорту, різноманітна психо-вегетативна симптоматика), які асоціюються із синдромом відміни — гострим абстинентним синдромом.

Незалежно від виду наркотичної речовини у поведінці, характері та фізіології людини настають зміни. При цьому можливі характерні прояви залежності від ПАР, на які слід звернути увагу і якнайшвидше вжити необхідних заходів:

  ·         безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час;

  ·         різкі несподівані зміни поведінки (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність);

  ·         поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;

  ·         втрата інтересу до колишніх захоплень, занять;

  ·         поява в домі флаконів/паковань тощо з невідомими речовинами;

  ·         наявність серед особистих речей шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;

  ·         поява у лексиконі нових жаргонних слів;

  ·         наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;

  ·         розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і засинання, тяжкий сон);

  ·         розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);

  ·         зміни розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Визначити, чи вживає людина ПАР, можна із використанням експрес-тестів, які продають в аптеці. Для такого тестування потрібен зразок сечі або слини і можна не звертатися до спеціалізованої клініки. Існують тести на один або кілька ПАР, проте варто пам’ятати, що вони можуть давати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні результати, і що визначення того, чи вживала особа ПАР, залежить від тривалості перебування певної речовини в організмі людини, частоти вживання тощо. Так, деякі речовини неможливо виявити вже через кілька днів після вживання, особливо якщо людина вживає їх епізодично, а не постійно.

Заходи з профілактики вживання ПАР

Захисними чинниками, що перешкоджають уживанню підлітками психоактивних речовин, є:

Школа може допомогти учням у розвитку захисних чинників, зокрема й через:

Використання залякування (опис жахливих наслідків паління, вживання алкоголю і наркотиків, перегляд відеофільмів) як основного педагогічного методу профілактики не дає позитивного результату. Підлітки зазвичай не ідентифікують себе з героями таких «лякалок». Крім того, залякуючи, дорослі часто перебільшують вплив на здоров’я психоактивних речовин і швидкість, з якою формується залежність.

Формування життєвих навичок дає найкращі результати: це дозволяє учням сформувати позитивну самооцінку і визначати позитивні цілі, успішно соціалізуватися в середовищі однолітків, не потрапляючи під їхній можливий негативний вплив і відстоюючи свої переконання.

У жовтні 2023 року проведено тиждень кібербезпеки : інформування батьків, уроки з кібербезпеки проведено в  усіх класах ліцею

Ваша дитина – жертва булінгу: як навчити дитину себе захистити?

За результатами всеукраїнського дослідження ЮНІСЕФ, 67% дітей стикалися з випадками булінгу у віці 11–17 років. А 44% школярів-спостерігачів ігнорували булінг, тому що їм було страшно за себе.

Булінг – це страшна річ, яка шкодить психіці і нападника, і жертви, і спостерігача.      

Булінг може стати великою травмою. Від образ, щоб себе захистити, діти хочуть дати ляпаса (їм здається це правильне рішення) або вони просто мовчать і ковтають образи, які потім переслідують їх все життя у вигляді травми, недовіри чи часто низької самооцінки.

Дитина стане Жертвою, для якої завжди знайдеться свій Агресор.

Дітям змалечку потрібно пояснювати як себе захистити від однолітків, які проявляють агресію в будь-якому її вигляді.

Що дитина має знати:

Вона має право розпоряджатися своїми словами сама.

Ділитись з іншими своїми іграшками добре, але якщо дитина не хоче – вона не зобов'язана. І не треба їй говорити, що вона жадібна: дитина вчиться відстоювати свою власність.

Ніхто не має права застосовувати фізичну силу до неї.

Навчіть, як себе поводити в таких ситуаціях, коли на дитину замахується її одноліток чи будь-хто інший: в жодному разі не терпіти, старатися не дати себе вдарити, відійти, відразу повідомити старших.

Слово "стоп"

Якщо дитині не подобається те, як з нею спілкуються чи поводяться, вона має про це сказати. Якщо невідповідна поведінка співрозмовника продовжується – відійти.

Вміння домовлятися

Якщо виникла сварка між дітьми, припустимо, через іграшку, навчіть дитину спокійно домовитись, знайдіть оптимальний варіант рішення цієї ситуації. Таке вміння важливе та корисне для життя.

Ви - приклад

Правило "ви - приклад" діє завжди та всюди. Якщо ви будете захищати свою дитину, вона зрозуміє, як не можна з нею поводитись і теж відстоюватиме свої кордони.

Дуже часто діти можуть ображати інших, обзиваючи дуже неприємними словами. Але ви повинні пояснити дитині, що не завжди те, що про неї говорять – правда. Навчіть дитину ігнорувати подібні нападки

Важливо також навчити саму дитину поважати кордони інших. Візьміть собі важливе правило у сім'ю, якщо його ще немає: ви поважаєте кордони дитини, а вона -  ваші.

Профілактика булінгу в школі

Дійсно, вирішальна роль у боротьбі з булінгом у закладах освіти належить учителям. Часто  вони стають свідками таких дій.

Головне завдання, яке стоїть перед керівництвом школи і вчителями – поширення думки та розуміння всією шкільною спільнотою того, що насильство, дискримінація та нетерпимість є неприйнятними в цивілізованому сувпільстві. 

Жертви булінгу

Жертвою булангу може стати будь-хто. Досить просто опинитися в слабкішій позиції або перейти комусь дорогу. Але найчастіше в розряд жертв потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними, успіхами в навчанні, матеріальними можливостями, навіть просто характером.

Для того, щоб стати жертвами більш старших дітей, не потрібно і цього. 

Агресор та дитина, що зазнає булінгу

Спільною рисою всіх булерів є зовнішні виражені нарцисичні риси. Нарциси зациклені на собі, але не мають внутрішньої опори.

Вони потребують поваги і підтримки, але не отримують її від батьків. інколи  у такої дитини фіксують погані стосунки з мамою, вона може виховуватися в соціально неблагополучній сім'ї. Тому такі діти домагаються від оточуючих визнання шляхом насильства і терору. 

Однак, цих ознак недостатньо для того, щоб ідентифікувати жертву булінгу та булера. Ви можете скористатися  методами для "лікування" та боротьби з булінгом. 

"Розставлення сил"

Аби запобігти конфліктам, учитель має знати, чи є діти, яких ігнорують однокласники, з якими не хочуть спілкуватися та яких булять.

Для цього можна провести невелике анонімне опитування. Суть методу полягає в тому, щоб кожен учень виписав на папері прізвища чотирьох дітей, з якими хотів би сидіти поруч, плюс прізвище свого найкращого друга. 

Аналіз результатів опитування показує, з ким учні не хочуть спілкуватися (бо жоден його не записав), хто є агресором, хто жертвою, а хто неформальний (загальновизнаний) лідер.  

Метод "Гарячий стілець" 

Учитель сідає на стілець, а діти запитують особисту інформацію.

 Чим більше вони знають, тим більше довіряють.

Або вчитель та учні по черзі сідають на стілець та продовжують певну фразу, наприклад, "Мене дратує …", "Я злюся, тому що …".

Дні учнівського самоврядування 

Зміна ролей дає змогу зрозуміти одне одного, поставити себе на місце іншого.

Діти готуються до уроків, виконують обов'язки вчителів, адміністрації та педагогічного колективу.  Такий досвід доводить дітям, якою важкою є ця робота.

Скринька довіри

Анонімні скриньки, окремі для школярів та вчителів, які дадуть можливість вільно висловити, приміром, що подобається, що хочеться змінити та ін.

Позакласні заходи

Важлива і корисна часть дітей, учителів і батьків у спортивних змаганнях, спільних поїздках, спілкуванні в неформальному середовищі тощо.

Колективні конкурси та вправи

Можна провести конкурс «Чим ми схожі» – знайти спільні риси між учнями, зробити колаж із малюнків, де буде використано всі роботи однокласників, а також взяти участь у спільній виставці, зняти про весь клас фільм на визначену тему,  завдання під керівництвом психолога тощо. 

Підсумовуючи, хочу підкреслити, що головне у боротьбі з булінгом – небайдужість.

За матеріалами з сайту "Українська правда"

В Україні стартував місяць кібербезпеки. Це - міжнародна практика - у жовтні по всьому світу проводять заходи, щоб привернути увагу суспільства до загроз у мережі (особливо загроз щодо дітей).

В нашому закладі освіти з 16.10 по 20.10. 2023 року

також триває тиждень кібербезпеки. 

Практичним психологом проводяться уроки з кібербезпеки по усіх класах за програмою громадської організації #stop_sexтинг

"Онлайн - ризики. Терміни. Алгоритми. Профілактика"

Корисна інформація для здобувачів освіти ліцею 9 - 11 класів.

На платформі "Дія. Освіта" відтепер є симулятори професій, які дають змогу підлітку відчути себе на місці професіонала.

На вибір запропоновано 55 спеціальностей. 

Інтерактивні відео допоможуть зануритися у звичайний робочий  день візажиста, пекаря, режисера, дизайнера та інших професіоналів.

Ще одна новація : профорієнтаційний тест, який дещо незвичний, адже питання стосуються не уподобань людини, не знань чи навичок, а рис характеру. 

Виконавши цей тест, здобувач освіти отримає опис найкращих рис свого характеру та поради стосовно професій, у яких йому буде комфортно. 

Пробуйте, досліджуйте, обирайте! 

За матеріалами інтернет - ресурсів "Освіторія" та "Дія. Освіта"  

https://osvita.diia.gov.ua/